Вона не кричить про зонтик — вона його просто забула… або його ніколи не було! В цьому магазині на північчі ночі вона стояла тихо, як сонатна поема без слів — лише дихання дощу і тишого світла на шику. Не потрібно лайків. Не потрібно фільтрів. Достаточно було просто… бути собою. А тепер усі ви знаєте: що справжня краса — це коли ти навпаки не намагаєш себе за лайки.

А ти? Ти ще позувався під дощем сьогоднi?