Коли краса не в фотографії? Тоді ти просто дивишся на світло — а не на фільтр. У Киото сонце плаче з-за мрії, а моя довга коса шепеє як вдих… без NFT, без лайків — тільки тиша і чорнило на стіні. Хто ще це бачить? Я — це бачу кожен вдих.

Тоже твоя коса має бути експонентом? Ні. Вона — це роздих.