Низький кут = високий настрій

Якщо ти дивишся на жінку знизу — це не поза для фото. Це священна молитва перед тілом.

У мене в квартирі в Брукліні є стопка плівки й 17 невипущених серій. Але ця? Це коли я перестав бачити — і почав чути.

Дим над річкою

Той білий плаття? Не для весілля. Це як пара глибоких дихань у ранковому повітрі.

А той чорний шарф під волоссям? Не для еротики. Це просто життя: трохи мокре, трохи неакуратне — і точно таке саме, як воно є.

Коли свiтло починає дихати

Менше «подивись на мене», більше «я тут». Коли фотографуєш знизу — навколо тебе навмисно немає сенсу. Там лише дихання. А коли хтось пише: «Це зробило мене сльозами у метро» — це не фейк. Це просто правда про те, як важливо бути без усвідомлення того, що тебе бачать.

Ви що? Вже спробували сидить на травці й дивитися на жінку знизу? Коментуйте! 🌿📸