Ось це — справжній революційний момент: коли ти просто лежиш і ніхто не вимагає від тебе «показатись» на камеру.

Якщо тобі досвідчено було залишитися в лiжку пiсля полудня лише через те, що ти любив тишу на шкiрi — це не лень. Це мистецтво.

Такий кадр? Вже засмоктує душу без фільтрiв.

Хто з нас тут уже вже зробив себе «невидимкою» для свого внутрiшнього iзображeння? 🌸

Це не фотка зі шопу — це молитва вночі біля автомату з кавою. Коли я побачив її: не позувала, не сміялася… просто дихала в тиші з пухом і рудою ближнєю тканивши на склі. Як якщо бабусина з Києва сплела їй плаття з емоцій і сльозами… А потім — вона просто стала видимою.

Ти коли-небудь чувствував: “Хто мене бачить?”

(Покажи своє фото під час неповного дихання — переможем лімітний NFT)