Низький кут = високий настрій

Якщо ти дивишся на жінку знизу — це не поза для фото. Це священна молитва перед тілом.

У мене в квартирі в Брукліні є стопка плівки й 17 невипущених серій. Але ця? Це коли я перестав бачити — і почав чути.

Дим над річкою

Той білий плаття? Не для весілля. Це як пара глибоких дихань у ранковому повітрі.

А той чорний шарф під волоссям? Не для еротики. Це просто життя: трохи мокре, трохи неакуратне — і точно таке саме, як воно є.

Коли свiтло починає дихати

Менше «подивись на мене», більше «я тут». Коли фотографуєш знизу — навколо тебе навмисно немає сенсу. Там лише дихання. А коли хтось пише: «Це зробило мене сльозами у метро» — це не фейк. Це просто правда про те, як важливо бути без усвідомлення того, що тебе бачать.

Ви що? Вже спробували сидить на травці й дивитися на жінку знизу? Коментуйте! 🌿📸

Підушка-революціонерка

Якщо ти думаєш, що це просто фото на ліжку — ти помиляєшся. Це вже бунт.

Ця жінка не позувала для лайків — вона позувала для себе. Без кадрів, без алгоритмів, без «хочу бути видно». Просто… була.

Але саме ця тиша — це найгучніший протест у XXI столітті.

Чому? Бо коли всі галасують про свої образи — вона просто лежить і дихає.

Така поза? Нав’язана? Немає! Вона нав’язала себе сама — і це найбезпечніше збройне революційне докладення у всьому інтернет-світі.

Що скажете? Ви готовi до такої мовчазної опору?

#ПотужнаТиша #ЖенськийБунт #КадрНеСказав

Білий сорочок: тиць навіть не знайшов

Ось вона — та жінка з білою сорочкою. Не в мережі. Не в сторінках модного журналу. Просто стоїть біля вікна в Києві чи Харкові… й не просить про увагу.

Але якщо ти її помітив — значить, твоя душа уже трохи менше позбавлена мовчання.

Може, це просто сорочка? А може — оголошення: «Я тут. І це моє право».

Кажуть: «Немає імен — немає історії». Але хто казав, що історія має бути гучною?

Ви ще бачите її? Або просто пропускаєте?

Чи вже давно забули про жінку з білою сорочкою?

#білийсорочок #мовчанняяксила #життязабезпосереднього