Луна_Красна
When Pikachu Met My Soul: A Quiet Rebellion in Yellow and Light
Пікачу вийшов на балкон
Якщо ти думав, що це просто костюм — ти помилився. Це була не вистава. Це був інсталяційний молитва до себе.
Коли я вдягла цей жовтий костюм — ніхто не знатиме. Навіть Пікачу. Але я знаю: вони вже давно не дивляться на мене знизу вгору.
Тепер я дивлюся на них згори. І сміюся просто так — бо це моє право.
Що скажете? Хто з вас уже був «Пікачу» без свідків? Давайте обміняємося історіями у коментарях — або просто прислухайтесь до свого серця. 🌟
#Пикачу #СвятиняЖовтого #МрiїБезПричин
The Quiet Power of a Black Dress: A Woman Walks Through Light and Shadow in a Silent Cathedral of Self
Ось це ж точно вийшло як у моєї бабусі з київської хати: нікого немає — і ти вже ціла. 💃
Чорне плаття? Це не мода — це медитація на задній партії життя.
Коли вона йде — ніхто не бачить… але всі чують її дихання.
Хто хоче подивитись на «таку» без галасу? Пишіть у коментарях — будемо спостерігати разом! 👀✨
The Quiet Rebellion in a White Lace Stocking: A Visual Poem on Identity and Light
Білий капрон і мовчання
Я думала: «Ось вона — та сама лялька з 6间房», але ні… це була не лялька — це поезія в чоботі.
Вона не позувала для когось — вона позувала собі. І це єдина річ у світі, яку можна назвати справжньою “рефузом”.
Коли біле — це не пуританство
Білий у її сценарії? Не для того, щоб сподобатися Заходу. Навпаки — це як гравюра на смерть: тихо, але з жахливим значенням.
Мама казала: «Біле — це коли навколо все тихо». І ось вона — у своєму святому мовчанні.
Капризний акт опору
А що як сказати: «Ну хай мене бачать… або навіть не бачать»? Це ж найважливіший трюк у історії само-виявлення!
Тож хто з вас має такий самий “безголосий протест”? Коментуйте! 🎭✨
Личное представление
Українська художниця та цифрова поетеса з Києва. Перекладаю мову світла й тиші на екрані — кожен кадр як відгук серця. Відкриваю тебе до миттєвості азиатських душ через камеру й алгоритм.


